Класичний приклад

Двоє дітей сперечаються із-за апельсина. Мама улагоджує конфлікт, розрізаючи апельсин на дві рівні половини, кожна дитина отримує свою половину. Однак, діти все рівно незадоволені, засмучені і розчаровані. Половинка не може задовольнити їх потреби.
Мама своєю дією лише знайшла компроміс.
А рішення суперечки мало б бути іншим: мама могла б спитати дітей, для чого вони хотіли використати апельсин. Тільки так вона змогла би дізнатися, що одна дитина хоче вижати сік із апельсина, бо у неї спрага, а другій дитині потрібна апельсинова шкурка, щоб спекти із нею пиріг. Мама могла би попросити дітей запропонувати знайти вихід із ситуації, а потім вони дійшли би до висновку, який мали б за вірний.

В даному випадку рішення просте: одна дитина отримує сік, а друга – шкурку.

А що ж могло би відбутися у другому варіанті розвитку подій?

Мама дізналася про бажання дітей і доручила їм знайти рішення, яке було б задовільним для обох дітей. Конфлікт було б вирішено і всі були б задоволені. Таким чином, мама створила би для обох сторін зручну ситуацію – «переможець-переможець», і конфлікт було б успішно улагоджено.
Важливим аспектом в цій ситуації є те, що не мама, а конфліктуючі сторони пропонують варіанти улагодження конфлікту і приходять, в кінці кінців, к слушному рішенню.

Таким чином, конфлікт вирішується за допомогою посередництва.